Ірина Шарпінська, Надія Майна
Вже давно існує образ клона в науковій фантастиці, кіно... Однак це реальність, яка стає до нас все ближче із розвитком технологій. Не зважаючи на те, що клонування є молодою галуззю, воно вже породило психічну хворбу – клонофобію або страх перед клонованими людьми, перед їх можливою перевагою у фізичному, моральному та духовному розвитку. Чи такий страшний клон, як його малюють?
Для початку варто розібратися, чим є процес клонування. Це – створення організму, який є точною генетичною копією іншої істоти. Як не дивно прозвучить, але клони людини існували завжди. Вони не були створені у лабораторії, це – однояйцеві близнюки. А взагалі, вчені виділяють два способи клонування: штучне запліднення і перенесення ядра соматичної клітини.
Клонувальна „кухня”
Штучне запліднення (Artificial Embryo Twinning) – технологія, що дозволяє відтворити природній процес створення близнюків. Однак замість материнського організму, запліднення відбувається у чашці Петрі (лабораторний посуд). Запліднені клітини штучно розділяють, дозволяючи їм розвиватися кожній своїм шляхом. Утворені ембріони пересаджують в організм сурогатної матері.
Перенесення ядра соматичної клітини (Somatic cell nuclear transfer, SCNT) – саме таким методом клонували Доллі у 1996 році, а представили світові через рік. Вона була точною копією вівці – донора соматичної клітини. Для цього дослідники вилучили соматичну клітину дорослої вівці і пересадили її ядро у яйцеклітину іншої вівці, з якої попередньо вилучили ядро. Під дією хімічних подразників яйцеклітина з новим ядром почала функціонувати як щойно запліднена зигота. Вона розвинулася у ембріон, який пересадили сурогатній матері. Особливістю клонування Доллі є те, що це був перший ссавець, клонований із соматичної клітини дорослого організму. Доллі прожила вдвічі менше, ніж звичайна вівця. Вчені дійшли висновку, що природу обдурити не вдалося, і генетичний вік Доллі при народженні вже був рівний віку шестирічного донора.
Відмінність між цими методами полягає у використаних клітинах. У першому випадку обидві клітини – статеві (одна батьківська – сперматозоїд, друга материнська - яйцеклітина). У другому ж – соматичну і статеву.
Бізнес-клон
Однак технології клонування почали застосовувати значно раніше: так, ще у 1963 році китайський вчений Тонка Дизху клонував рибу короп. Результати його дослідів, опубліковані у невеликому науковому журналі, донедавна залишалися непоміченими. Сьогодні вже клоновані теля (1997), коза (2000), свиня (2000), кіт (2001), дикий баран (2001), олень (2003), щур (2003), кролик (2003), кінь (2003), мул (2003),собака (2005), ховрах (2006).
Більше того, клонування домашніх улюбленців вже стало бізнесом. У 2004 році вперше із комерційною метою клонували кішку. А вже в січні цього року Ніна та Едгар Отто отримали клона їхнього пса породи лабрадор Ланцелота, який помер від раку влітку торік. Право клонувати свого улюбленця подружжя виграло на Інтернет-аукціоні за 155 титсяч доларів.
КлонОпанацея
Після перших повідомлень про клони виникло питання: а для чого вони? Вчені пояснюють, що два різновиди клонування – репродуктивне та терапевтичне – дозволяють у першому випадку штучно відтворювати живих істот, у тому числі людину. У другому – вирощувати окремі органи та види тканин у донорських та фармацевтичних цілях. Останнє займається отриманням стовбурових клітин із клонованих ембріонів, які до 14 днів складаються лише із клітин цього виду. У дорослої людини стовбурові клітини є лише у кістковому мозку, а у дуже незначній кількості – у всіх органах. Стовбурові клітини є „будівельним” матеріалом організму. Вони можуть розвиватися у будь-який вид тканини – нервову, м’язову і т.д. Це дозволить лікувати не лише травми, але і вроджені дефекти, ураження спинного мозку, діабет, артрит, хвороби Альцгеймера, Паркінсона та інші. Противники вважають, що у клонованих стовбурових клітинах виникають хромосомні збої, а це ризиковано для життя та здоров’я пацієнта.
Багато-хто вбачає у клонуванні можливість омолодитися, а дехто і досягти безсмертя. Особливо це характерно для різних сект, наприклад раелітів (Raelian cult). Її „єпископ” – Бріджит Буасельє, одна з найвідоміших клонмейкерів, очолює законспіровану компанію „Клонейд”. У 2002 році вона разом із колегами „по цеху” Панайотісом Завосом та Северино Антінорі повідомили, що з’явився перший клон – дівчинка на ім’я Єва. Однак переконливих доказів існування клонованої дитини вони надати не змогли.
Клон - нове життя?
Найжвавіші дискусії точаться саме навколо теми клонування людини. Вчений Ян Вілмут з Інституту Рослін, який створив вівцю Доллі, заявив, що спроби клонувати людину є небезпечними і безвідповідальними, а крім того, можуть відкинути назад медичні дослідження. "Хоча технології репродуктивного клонування людини не існує, завдяки цьому прориву у нас тепер є ефективний метод, завдяки якому будь-яка людина, молода або стара, повноцінно здорова або безплідна, гетеросексуальної або гомосексуальної орієнтації, може передати свої гени дитині, скориставшись клітинами шкіри", – пояснює біотехнолог, доктор Роберт Ланца. На думку вченого, дуже мало ембріонів, створених генетичним методом, мали б шанс прожити довгий час. А навіть якби їм це вдалося, то вони страждали б від вроджених дефектів.
Основною є етична проблема використання ембріонів як джерело стовбурових клітин. Релігійні та деякі громадські організації вважають ембріон живою істотою. Серед нових семи смертних гріхів, прийнятих Папою Римським, є "маніпуляції на генному рівні". "Не зважаючи на величезну вигоду, яку може отримати людство (від наукових розробок), деякі приклади демонструють явне порушення порядку природи, які не лише суперечать святому характеру життя, але і обкрадають природну сутність людського творіння і сім’ї", - зазначив понтифік у своїй програмній промові у штаб-квартирі ООН.
Правове регулювання (не)буття клонів
Це однак не стримало Австралію, яка стала першою країною, де видали ліцензію на клонування людських ембріонів для отримання стовбурових клітин. На міждержавному рівні питання клонування регулюється рядом постанов. Так, Всесвітня декларація ЮНЕСКО про геном людини та права людини (1997) стала першим міжнародним документом, який засудив репродуктивне клонування людини як дію проти людської гідності. „Дії, спрямовані проти людської гідності, такі як репродуктивне клонування люських істот, не припустимі...” (Ст. 11 Декларації). У резолюції Європейського парламенту щодо клонування (1997) зазначається, що клонування порушує право людини на її генетичну ідентичність. І вже у 2005 році прийняли Декларацію ООН з Клонування людини, на підтримку якої проголосували 85 держав з 192. На сьогодні 50 держав ввели на національному рівні заборону на клонування людини, виробництво ж клонів не регламентоване в жодній країні.
Комментариев нет:
Отправить комментарий